Єнотоподібний собака зовні нагадує єнота, але насправді належить до родини псових і вирізняється незвичними для своїх родичів звичками. Цей хижак добре плаває, переживає холодну пору року в тривалому зимовому сні, а в разі небезпеки здатний завмерти та прикинутися мертвим.
Єнотоподібний собака добре пристосований до життя біля водойм. Він легко заходить у воду та може перепливати річки й заболочені ділянки, шукаючи їжу або пересуваючись своєю територією.
Найактивнішим цей представник псових стає у сутінках та вночі. У світлу пору доби він переважно відпочиває у сховищах, причому нерідко використовує вже готові нори борсуків або лисиць.
Виживати в різних умовах тварині допомагає невибагливість до їжі. Єнотоподібні собаки можуть полювати на дрібних гризунів, жаб, рибу, молюсків і комах, але водночас їдять ягоди, корінці та іншу рослинну їжу.
Довжина тіла дорослої тварини може становити приблизно 50–68 сантиметрів. Улітку вона важить близько 4–6 кілограмів, однак перед зимою активно накопичує жирові запаси, через що маса може збільшитися до 8–10 кілограмів.
До холодів змінюється і хутро хижака. Воно стає густішим та отримує щільний підшерсток, який допомагає тварині переживати низькі температури.
Ще одна незвичайна особливість єнотоподібного собаки — зимове зниження активності з тривалим перебуванням у сховищі. За сильних і стійких морозів тварина може надовго засинати та залишатися в норі до потепління, хоча за відлиг здатна прокидатися і виходити назовні.
Не менш цікаво єнотоподібний собака поводиться, коли стикається з небезпекою. Замість втечі або спроби атакувати він іноді використовує танатоз — захисну поведінку, за якої тварина завмирає і вдає мертву.
У такій ситуації хижак може впасти на землю, заплющити очі та перестати рухатися. Коли небезпека минає, він знову підводиться та намагається непомітно залишити небезпечне місце.
Єнотоподібні собаки також утворюють стійкі пари. Самець бере участь у догляді за потомством та його захисті, поки малята ростуть і стають самостійнішими.
Українське Полісся не є історичною батьківщиною цього виду. Природний ареал єнотоподібного собаки розташований у Східній Азії, а на територію Європи його почали штучно завозити та розселяти у XX столітті.
Нові умови виявилися для виду сприятливими. Вологі ліси, заболочені території та річкові заплави Полісся забезпечують єнотоподібному собаці достатньо сховищ і різноманітної їжі.
Зустрічається цей хижак і на території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Тут велика кількість малозаселених природних територій створює придатні умови для життя багатьох диких тварин.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
About the Author
